Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

      Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.
     У моїх очах світ інакший, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен із вас у ньому має робити.
     Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яч.

         Мої почуття ще незрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
        Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск.
        Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
        Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
        Не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
        Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. 
        Ваші слова, почуття та вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. 
        Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
        Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні крок.

Дитина - це не просто інша людина, це - зовсім інший психологічний простір. Тому дуже важливо, щоб батьки першокласників дотримувалися, певних правил, щоб, реалізуючи творчі здібності дитини, зберегти її психічне здоров’ я.